Дзеркальній світ

Ідеями оспівування могутності людської думки просякнута картина «Дзеркальний світ». У земному хаосі Ілля Паньок знайшов красу, що задовольняє нас своїм духовним потенціалом.

Для нас надзвичайно важливо розуміння художнього образу, я його міфопоетичний зміст. Образи переплітаються на картині з поетичною думкою митця про силу і красу людської думки і народжують нові асоціації.

Художні образи переплітаються на картині подібно до сновидінь і плавно переплітаються один з одним.

Ось на передньому плані постає жінка – господиня Всесвіту, алегорія мудрості, символ розуму, духовного життя. Її відкрита долоня притягує наші погляди до розкритих світків, до пізнання науки. «До своєї мови, що розкута, Підвела у мудрості чоло».

«Подвійна» реальність картини міститься у її конкретних образотворчих символах. За постаттю «Мудрості» відкривається магічна брама, за якою стоїть увесь світ: безмежний, загадковий. І саме через браму приходить до нас радість, всетворяще сонце, тепло і жива вода. Художник не випадково вибирає квадратну за формою браму, (як відомо квадрату відповідає чотири боки світу, чотири пори року, та ін). Брама прозора та легка, мов би впускає до нашого світу неспішні потоки водних рік. Ще зі стародавніх уявлень наших пращурів вода вважалася Праматір’ю Світу, початком і кінцем, і завжди цей символ мав жіночу сутність. Ріка символізувала зародження життя, розвиток світу, космічні води. У історії мистецтв до цього символу зверталися багаторазово. Образ ріки – один з найулюбленіших як у світовій міфологічній системі, так і в історії українського мистецтва і ніс у собі безсмертя, був початком і кінцем земного життя, постійного плину часу «жилами землі» поетично називали ріки у нас на Україні.

У картині безліч вікон "стукала весна у кришталь вікон".

"Українські символи" (С. 57-58), "води - це один з найдавніших символів українського фольклору, який навіть увійшов у підсвідомість людей образом Праматері всього живого, яка пронизана золотим стовпом (світовим деревом), зродила світ і є кров’ю землі, всеплодющою силою. Зберігаючи пам’ять про первісну хаотичну воду й поєднуючи її з уявленнями про світ померлих як антисвіт..., предки надали річкам і воді взагалі властивості бути посередником між живими і мертвими і в той же час можливості передбачити майбутнє, бо вода є причетною до вічності. Вода і є рубежем між життям і смертю, між двома станами людини: до шлюбу і після. І, що найголовніше, вода символізує силу дівчини й жінки - земних відображень Води-Праматері, господині Всесвіту", трьох Божественних символів - хреста (знака хреста), трикутника (символу Божественної Трійці), кола (символу всемогутності, нескінченності та досконалості Бога".

Вікно символ ідеї проникнення, потенційних можливостей; свідомості, світлоносності; отвору, через який здійснюється зв’язок людини із зовнішнім світом; зв’язку з потойбічним світом; надії, чекання.

Символіка вікна пов’язана із давніми віруваннями праукраїнців,

Вікно називали "святим", бо воно уявлялося як чарівний отвір, який дає можливість здійснювати зносини із "білим світом".

"стукала весна у кришталь вікон",

У літературі образ вікна часто символізував чекання, сподівання на здійснення мрії

Вінок символ слави, перемоги, святості, щастя, успіху; скорботи, смерті; могутності, миру; Сонця; влади; цнотливості, молодості, дівоцтва.

Вінок має подвійну символіку. Це або увінчання шаною кого-небудь як переможця чи тріумфатора, або знак скорботи

У часи античності вінок (лат. corona) одягали як бенкетний або застільний атрибут, котрий символізував щастя та талант. Оратори одягали його під час своїх промов.

Обидва значення символу притаманні вінку нареченої. Її прикрашали вінком - як знаком чистоти і незайманості, але разом з тим він означав і смерть попереднього життя та відродження нареченої в іншій якості.

Вода символ першоматерії,; початку і кінця всього сущого на Землі; Праматері Світу; інтуїтивної мудрості; дівчини та жінки.

Символіка води надзвичайно багата і глибока. Води вважалися безмежними і безсмертними, першопочатком і вінцем земного життя. Народи Месопотамії ототожнювали воду із безмежною інтуїтивною Мудрістю (пор. сучасну українську фразу "глибока думка", у якій перше слово асоціюється теж із водою (!)).

У давнину води символізували "вселенський збіг потенційних можливостей..., які передавали всім формам і всьому творінню" (Х. Е. Керлот). У стародавній Греції, Русі-Україні вода вважалася посередником між життям та смертю (див. Човен), потоком творення і водночас знищення.

А космогонічна українська колядка стверджує:

Що ж нам було з світа початку?

Не було нічого, - одна водонька.

Рух води асоціювався також із плином часу, віку ("Літа пливуть як вода"). На думку авторів книги  О. Потапенко.

Річка (ріка) - символ божества; Початку і закінчення життя; символ плодючості; вічного плину часу; "стержня" Всесвіту; могутнього богатиря-захисника; символ мовлення.

Образ ріки - один із найпоширеніших у світовій міфологічній системі. Ріка символізувала світовий шлях, космічні води, зародження життя.

жилами землі, якими тече вода, як у людини кров...

Волосся символ богині неба, землі; багатства; розвитку духовних сил; енергії, вогню, плодючості, здоров’я;

Волосся - багатозначний символ. Волосся на голові символізувало духовні сили людини, і водночас - ірраціональні космічні сили та біологічні інстинкти.

Автор Словника символів Х. Е. Керлот зазначає, що волосся означає енергію, плодючість. Густа шевелюра означає життєвий порив, радість життя, духовний розвиток. В індуїзмі волосся символізує "

Як силові лінії" Всесвіту розплелося волосся у дівчини

Коса (дівоча) - символ глибокого духу дівочої цнотливості; символ дівування; охайності, чистоти, чепурливості; краси; внутрішнього єства, природної потреби краси і честі українки.

Водночас коса символізувала чарівну дівочу красу.

квадрат - символ упорядкованості, стабільності, визначеності, раціонального інтелекту, а також символ певної ділянки землі. Юнг вважає квадрат символом психологічного стану людини, яка не досягла внутрішньої цілісності, єдності. Символіка квадрата відповідає символіці числа чотири. Чотири пори року, чотири стадії людського життя і чотири сторони світу є джерелом упорядкованості і стабільності. "Це не вступає у протиріччя з жіночим характером, який китайська, індійська та інші традиції надають квадрату, оскільки він відповідає землі, на противагу чоловічому характеру круга (і трикутника). У єгипетських ієрогліфах квадрат означає рух, а квадратна спіраль означає конструктивну, матеріалізовану енергію. Однак квадрат, який стоїть на одному із своїх кутів, набуває динамічного смислу (Керлот Х. Словарь символов. - С. 239-240).

Коло (круг) - символ сонця, неба, символ повернення від множинності до одиничності, символ нескінченності, вічності, довершеності, досконалості, внутрішньої єдності. Оточені колом предмети з одного боку символізують обмеженість, а з іншого - захист від небезпеки, яка існує в навколишньому світі. Колоподібний рух, який зображається фігурою риби чи дракона, символізує плин часу.

Куля є символом цілісності, вічності. Водночас вона символізує щастя й досконалість. Такі асоціації виникають у результаті споглядання геометричної фігури, позбавленої кутів і країв, які могли б символізувати труднощі та перешкоди.

Трикутник - символ тріади, символ святої Трійці, вогню, прагнення до вдосконалення; міг символізувати воду, дощову хмару, богиню неба. Його символіка відповідає символіці числа 3. Трикутник з основою внизу символізує вогонь і потяг до небесних сил. Трикутник з вершиною внизу символізує воду. Два такі трикутники при накладанні один на одного утворюють шестикутну зірку - символ людської душі.

Голова символ розуму; духовного життя; управління, контролю; символ світу; символ Ісуса Христа; водночас - символ зневаги.

Мислителі середньовіччя (Платон, Жебелен) стверджували, що череп людського тіла є ознакою неба. Голова пов’язана із сферою і є символом єдності. У системі єгипетських ієрогліфів голова була символом сонця і центром випромінювання, тобто центром космічного полум’я і духовного вогню всесвіту. З

ображення двох голів підсилює дану символіку і пов’язує її з "двома

Гора символ внутрішньої висоти людського духу; найвищої точки, "пупа" землі; Центру, через який проходить вісь Землі; богів землі та підземного царства; священного місця, де жили боги, відбувалися жертовні обряди; образ світу; модель Всесвіту; варіант у трансформації світового дерева.

Золото символ Сонця, світла, святості, стійкості, знатності, багатства; у християнстві - чисте світло, духовний скарб Христа і водночас - ідолопоклоніння, зло.

Золото вже в біблейські часи символізує могутність та багатство, що відображає реальну владу цього коштовного металу у ті далекі часи. Пророк Даніїл так характеризує могутність вавілонського царя: "Ти, царю, цар над царями, якому Небесний Бог дав царство, владу й міць та славу. І скрізь, де мешкають людські сини, польова звірина та птаство небесне, Він дав їх у твою руку, та вчинив тебе пануючим над усіма ними. Ти - голова, що з золота" (Дан., 2. 37-38).

В українському фольклорі золото - не тільки символ багатства (і не завжди у позитивному плані), але й символ жіночої краси: "Дівка, краща злота", "А у мене врода краща од злота".

Відкрита долоня має зміст притягуючої сили або специфічних людських проблем.

У багатьох народів світу рука позначає заступництво, опікунство, авторитет, владу, силу.

Схід-Захід символ життя-смерті; світла-пітьми; Добра-Зла; початку-кінця.

У багатьох міфологіях сторони світу обожнювалися, особливо схід та захід.

Хто молиться богам, має молитися на Схід, а особливо вранці, бо раніше сонце добре викупане й виспане завжди милостиве.

Схід - сторона землі, де сонце сходить, цебто де починається життя...

В езотериці знаходимо цікаве тлумачення Сходу-Заходу: "Чому наші голови до болю у хребцях повернені на Захід? Скільки б ми не дивилися на Захід, ми ніколи не побачимо Сонця, яке сходить. Сонце завжди сходило, сходить і буде сходити лише на Сході... Світло завжди йшло зі Сходу! Так кажуть мудрі. І в прямому і в алегоричному значенні... Жодна релігія не прийшла до людства із Заходу. Окрім, щоправда, "релігії" прагматизму. Страшна релігія... Така "релігія" сприяє лише закам’янінню духу і гасінню вогнів серця. Вона ще гірша казарменного соціалізму, гірша, ніж адміністративно-командний режим, тому що знищує Культуру - Культ Світла".

Я переконаний у тому, що Новий Світ народжується у тому місці Землі, яке з’єднує Захід і Схід і є простором Синтезу двох Енергій (матеріальної та духовної), місцем зближення двох світоглядів А таким місцем є саме Україна!

Човен символ божества потойбічного світу; символ останнього шляху богів та людей; у християнстві (ковчег-човен) - символ сили, яка оберігає усе і всіх; материнського черева; у фольклорі, літературі - символ розлуки, Місяця.

У християнстві загальновідомий є образ човна-ковчега, що символізує силу, яка зберігає усе суще і гарантує його відродження (Керлот Х. Словарь символов. - С. 246). Окремі дослідники вважають, що ковчег є також символом людського серця, материнського лона. На думку К. Сосенка, у щедрівках "золотий човник, в якім сидить або лежить "білий молодчик", срібні весла при човні" символізують священний для язичників Місяць.

Черепаха – символ материального существования: панцирь черепахи рассматривается как свод небес, возникших на плоской земле; непосредственный посредник между небом и землей, символ всего универсального. Черепаха символизирует неторопливость жизни, плавное ее течение и ассоциируется со всем тихоходным, медлительным.

черепаха хранитель миров. Считалось, что на ее спине расположена гора Мандра, вокруг которой обвивается гигантский змей Ананта, за один конец которого тянут боги (девы), за другой – демоны (асуры).

В китайской традиции черепаха – символ бессмертия, что связано с удивительно длинной продолжительностью ее жизни. Черепаха еще и символ мудрости, о чем свидетельствуют многочисленные барельефы и изображения.

У индейцев, функция черепах – отвечать за новорожденных детей, поэтому они имеют непосредственное отношение к родам и младенцам, также черепахи имеют большое значение в качестве космографических фигур.

Центральные алгонкины и ирокезы считали, что мир покоится на спине огромной черепахи, которая положила начало Земле, создав первую прочную основу в древнем океане.

Источ.: Энциклопедия символов, знаков, эмблем. М., 1999; Фоли Дж. Энциклопедия знаков и символов. М., 1997.

Символы Индейцев Северной Америки. Хайке Овузу . СПБ. 2002

Слон – символ силы. Он также является символом власти, проницательности, процветания, счастья, олицетворяет элемент Земли, память, мудрость, долголетие, верность, терпение, сострадание.

Это символ сострадания, любви, добротыУ китайцев символизирует силу, осмотрительность, проницательность, энергию, верховную власть.

Плиний называет слона религиозным животным, поклоняющимся Солнцу и звездам, очищающим: себя в новолуние, купаясь в реке и: взывая к Небесам. В римском искусстве означал долголетие, бессмертие, победу над смертью. В индуизме слон - животное, на котором ездит Ганеша; символ воздействия священной мудрости, благоразумия, царского достоинства, непобедимой мощи, долголетия, разума. Индра, страж Востока, разъезжает на слоне Айравате. Мир держится на слонах.

Ворота символ входу у рай (пекло); місце, через яке проходить сонце, весна, щастя, радість, душі померлих та ін.; надійної охорони від зловорожих сил; початку шляху (чужого світу), де чекає горе, біда; входу на небеса; земний світ; доброго господаря; оберіг; минулого-майбутнього; початку чогось - оберіг.

Віддавна ворота мали символічний зміст: відчиняєш ворота - і за ними увесь світ. Причому не рідний, а безмежний, загадковий, небезпечний.

Сакральними були ворота у стародавніх слов’ян, хеттів, єгиптян, греків, римлян, народів Америки та ін. Напр., у греків були богині Гори, які стерегли небесні ворота на священний Олімп. Небесний Ієрусалим мав 12 воріт. Героїні слов’янської міфології Додоли відчиняли ворота дощу, весні. Емблемою весняного бога слов’ян Божича були золоторогий олень та ворота. Чи не найколоритнішим є римський бог входів та виходів Янус, ім’я якого у перекладі означало "ворота", "двері". Це був бог початку життя, року, місяця. Зображувався із ключами, 365-ма пальцями (стільки днів у році), двома обличчями, які дивилися назад і вперед. Ця дволикість мала глибоке символічне значення. Ворота можна розглядати як точку на безкінечній лінії часу життя, по обох боках якої минуле чи майбутнє.

Праукраїнці створили символ небесних воріт, через які приходять із вирію новонароджені душі і відходять душі дідів. Напр., веснянки "Ворота", "Воротар" змальовують образ "небесних воріт", які відчиняються для сонцесяйної весни, людських душ. На думку О. Потебні, їх відчиняє зоря, а небо дає живильну воду. М. Костомаров вважав, що це символічні ворота, крізь які приходить новий хліборобський рік. За даними С. Килимника, через ці магічні ворота іде "і радість-весна, і всетворяще Сонце, і тепло, і урожай, і щастя, здоров’є й добро... " (Килимник С. Український рік... - Кн. 1. - С. 185).

Ворота або брама робилися у заможних господарів із суцільних дощок, іноді з різьбленням чи розписом. Наявність "намальованих знаків: червоних квітів чи пташок на хвіртці, воротах або над вікнами промовляла про те, що в даній оселі є на виданні дівка чи парубок".

Всесвітньовідомими є Золоті ворота древнього Києва. Це були головні, урочисті ворота міста, овіяні легендами й переказами. Саме тут побіля своєрідної української тріумфальної арки зустрічали козацьке військо на чолі з Б. Хмельницьким після перемоги під Жовтими Водами і Корсунем.

Ворота мали вагоме значення й у весільній обрядовості. Перед ними запалювали вогнище із соломи (цей звичай зберігся на Київщині) для "очищення" молодих. Існував також "воротній могорич". Місцеві парубки не пропускали весільний поїзд, доки їх не пригощали могоричем.

У фольклорі українців ворота символізують також початок якоїсь (часто сумної, трагічної) події, розлуку, тугу. Напр. :

Гой вийду я улицю, де тисові ворота,

Стану собі у куточку, як та бідна сирота.

Або: Скрипливії ворітечка, Брехливії люде,

На кого ви набрешете, Як нас тут не буде. (Нар. тв. ). О. Потапенко, Я. Потапенко.