Національні підвалини в творчості Іллі Панька

На тлі різноманітних творчих пошуків харківських живописців картини Іллі Панька виокремлюються визначеною тематичною, стилістичною та технічною єдністю. Художник дивиться на сучасний світ крізь мистецтво як своєрідну призму, що стає одним з засобів подолання зашкарублості думок, де втілюється мрія про гармонію людського буття, про велич людського духу. Його творчість тісно пов’язана з культурою, поезією, архітектурою стародавньої України. Сутність такої ретроспекції, полягає у своєрідній антитезі, що протиставляється сучасному побуту, тьмяному, низькопробному, стандартному.

І. Паньок створив свій власний світ — де дійсність преображається чуттям, стає носієм складних асоціацій, філософських роздумів або ліричних настроїв. Це світ одночасно витончений і складний, примхливий і строгий, граційний та вагомий. У його полотнах ми не знайдемо відображення злободенних питань сучасності. Тематика картин вражає фантасмагоричними формами, своєрідністю пластичних рішень, ліричним світосприйняттям. Художник малює у стилі романтичного сюрреалізму, де з одного боку на перший план висувається духовне життя людини, оптимізм, прагнення показати в яскравих образах високе призначення людини, а з другого — неконтрольоване відтворення підсвідомого, що породжує фантастичні сполучення і зрощування реальних та нереальних предметів.

У своїх художніх пошуках митець у формально – пластичних елементах картини створює триєдність ілюзорно – просторового, декоративного та емоційного простору.

Особливого значення набуває в полотнах пейзаж, що вводиться автором для підкреслення психологічного настрою. У них не має роздільного, імпресіоністичного мазка, буйства фарб. Художник віддає перевагу м’яким тональним переходам. В його пейзажах є „чітка дисципліна”, оптична досконалість, підкорення всіх пластичних засобів єдиному задуму. На живописну творчість І Панька вплинули художники доби кватроченто та досягнення малих голландців.

Улюблений мотив, що часто зустрічається в картинах — поєднання сходу та заходу. Художник трактує цю двозначність не тільки як часову послідовність подій (схід та захід сонця) або територіальний покажчик (східні та західні землі), а і як створення всебічної алегорії, абсолютно умовного часу де відбувається фантастична інакомовна дія, трактування світової культури як гармонії унікальних і неповторних національних цінностей. З цього приводу можна навести картини „Священна алегорія”, „Пантеон життя”, „Джерело”, „День та ніч” і багато інших.

І. Паньок часто одухотворяє речі на своїх картинах до такої ступені, що людина та предметний світ міняються місцями. Наприклад картина “Джерело”, з циклу полотен присвячених скіфському періоду. Носієм життя стають неживі на перший погляд предмети: срібний глек з чертомликського кургану (4 ст. до н.е.), скульптура, яка уособлює в собі життєдайне джерело, торкаючись якого ми оживаємо. Ці опановані мистецькі символи дають змогу відчути як у світовому просторі кожна національна культура „звучить” повно і самобутньо.

Ці самі тенденції простежуються у „Жіночому портреті в пекторалі”. Художник не приймає сьогодення вульгарне та потворне, тому він створює свій тип портрету, де сучасницю одягає в старовинну прикрасу — золоту пектораль, тим самим підкреслюючи, що культура завжди має власну форму і зміст, є продуктом творчого генія народу і несе на собі печатку його історичної долі та етнічного характеру.

Художника захоплює обличчя моделі, яке стає центром композиції погрудного портрету, зображеного на яскраво – синьому тлі, що любовно моделюється світлотінню. Руки обережно торкаються пекторалі, символізуючи зв’язок часу. Кожна подробиця наповнюється глибоким змістом і стає головним компонентом складної поетичної метафори. Філігранність техніки заставляє насолоджуватися кожною лінією, кожною кольоровою плямою.

„Кришталева Ольвія” – ще один твір–спомин, про славетний період нашої історії, власна інтерпретація давно минулих подій. Картину відрізняє сонячний, світло-вохряний колорит, ефект невловимого, проте сліпучо яскравого спалаху світла, ліричне сприйняття довкілля.

Як відблиск історії митець насичує міст, що проходить крізь всю картину, різними фрагментами, формами, асоціативними плямами. Архітектура – ось головний герой в картині, що красномовно оповідає нам про минулі події, в картині вона живе своїм життям, своєю власною історією.

Глибокими філософськими роздумами просякнута картина “Do ut des” (з латинської „даю, щоб ти дав”), де на першому плані показано старого, який дає золоту монету маленькому онуку.

В цьому творі образ людини стає більш конкретним, емоційним, психологічно складним, розкривається велич внутрішнього світу. Ілля Паньок висуває сентенцію про швидкоплинність життя, скороминущість людської слави, і про те що справжнім багатством людини перед лицем смерті стають лише духовні надбання і розум.

Велика роль пейзажу в цій картині, що протиставлений суєтному, людському побуту. Художник зображує золоті ворота як прообраз нашої мрії про рай або про край вічної молодості та щастя. Ці ворота ведуть до дзеркальної гладі моря, яка поступово з’єднується з небом.

На першому плані митець розташовує достиглі яблука – вдало знайдений акорд, що допомагає своїми кіноварними плямами єдності картини.

В своєму мистецтві І. Паньок не відходить від дійсності, а додає до нього поетичні інакомислення, метафори, за допомогою яких складний світ асоціацій розкриває світовідчуття автора.

В любові він бачить основу життя, основу мистецтва. Митець часто торкається самих інтимних боків людського буття, захоплюється красою жіночого тіла. Він переконаний у абсолютній гармонії людського духу та тіла, що панувала ще за часів грецької античності, коли митцями оспівувалася молодість, як риса властива лише античним богам. Ці тенденції живо проступають в таких картинах, як „Коло буття”, „Єва”, „День та ніч” та інших.

Ця стаття не вичерпує всієї багатогранності творчості митця, яка ще потребує подальшого дослідження. Однак, вже зараз можна казати, що І. Паньок в своїй творчості шукає національне підґрунтя, черпає натхнення і творчо розвиває на сучасному етапі ідеї національної школи живопису.