Вступ. Постановка проблеми. У
культурно-мистецькому розвитку харківська школа графіки завжди відігравала
помітну роль. З осягненням Україною незалежності починається активний етап у
дослідженні національного мистецтва, проте особлива роль відводиться художній
критиці у регіонах.
Аналіз останніх досліджень та
публікацій.Вперше термін
„харківська школа графіки” застосувала Л.Д. Соколюк у своїй монографії
„Графіка бойчукістів”, маючи на увазі педагогічну діяльність Івана Падалки та
його учнів у Харкові. Втім харківській школі графіки присвячена значна
кількість публікацій: П. Білецький (1987), Л. Владич (1982),
Б. Лобановський (1964), О. Шило (1997), А.Півненко (1979, 1988), Н.Ф.
Сбитнєва (2005) та ін. Творчу і педагогічну діяльність представників графічної
школи Харківщини другої половини ХХ ст. найповніше висвітлено в дисертації
Гладун О.Д.
Виклад основного результату дослідження.
Серед відомих митців Харкова, які працюють у контексті сучасного
національного Відродження, не може не зацікавити творчий доробок Іллі Паньок, в
мистецтві якого звернення до традицій – постійний процес, пов’язаний з бажанням
митця відродити джерела та шляхи розвитку національної культури. Ілля Паньок – художник
широкого діапазону. Його таланту доступні як монументальні розписи, портретний
жанр, вітражі, ескізи ювелірних прикрас так і графічні композиції. Проте, за що
б він не брався в мистецтві, все несе в собі своєрідний стрижень – цілісний образний
світ митця. Художні образи І. Паньок розвиваються послідовно, гармонійно,
для них характерні класична ясність, природна об’єктивність та лірична
проникливість. Він може бути різним і при цьому залишатися самим собою.
Цікаву сторінку творчої біографії І. Паньок складають графічні
композиції, які можна поділити на декілька періодів. Проте сам автор ніколи не надавав
самостійного значення своїм малюнкам, хоча віддавав їм багато сил та уваги. За
метою, характером, технікою виконання ці роботи доволі різноманітні.
До раннього періоду митця належать графічні аркуші, зроблені під час
навчання на відділенні монументально-декоративного мистецтва Харківського
художньо-промислового інституту (1986 – 1991 рр.), а потім під час викладацької
роботи в ХХПІ (1991 – 1992 рр.).
Ще в студентські роки, після подорожі по „Золотому кільцю” Росії,
з’являється серія графічних робіт, яку умовно можна назвати „Церковний дзвін
Росії”, де І. Паньок звертається до середньовічної руської архітектури,
захоплюється монументальними розписами візантійських майстрів, показує всю
красу та велич російської художньої спадщини. Ця серія розкрила нові грані у
графічній творчості художника, і ще довго в його роботах буде відчуватися стилістика
російського іконопису, з його стриманою кольоровою гамою та суровою візантійською
красою малюнку.
Поступово в його творчості з’являються риси романтичного сюрреалізму з
елементами символізму, що виявилося в таких роботах, як „В пошуках себе”,
„Скрипка грає”, „Ностальгія” та низці інших. У них І. Паньок ставить за
мету знайти і показати тривимірний простір композиції, так би мовити,
відтворити погляд із середини предмету, показати власну філософію бачення
світу. Цікавою для розгляду є його композиція „Сад моїх
ілюзій”, у якій з’являються стильові окреслення сюрреалізму, елементи
символізму. Філософія його художніх марень мінлива, проте існує свій власний
погляд на цей світ і місце Людини–творця в ньому; намагання узагальнити закони
розвитку природи, мистецтва, суспільства та основу людського мислення.
Авторська концепція дозволяє образам плавно перетікати один з одного послідовно
вибудовуватись у власну життєву систему, де головною тезою звучить тема „життя
як чудо Воскресіння”. Тільки у злитті минулого та майбутнього, загального та
особистого, тимчасового та вічного, розуму та почуттю народжується чудо
найсправжнього життя, що має змогу отримати перемогу над смертю. Це майже як у Б. Пастернака:
И странным виденьем
грядущей поры
Вставало вдали всё
пришедшее после.
Все мысли веков, все
мечты, все миры...
Все шалости фей, все дела
чародеев...
Якщо казати про техніку в графічному надбання Іллі Паньок в цілому, то з першого
погляду впадає в око його майстерне володіння лінією та плямою. Кожен графічний
аркуш виявляє дві функції – образотворчу та експресивно-декоративну. Тому, аналізуючи
ранні графічні роботи, важко до кінця зрозуміти сюжетну лінію автора, проте не
слід забувати і про головну функцію його мистецтва – організацію
декоративно-ритмічної площини робіт. Якраз у цій особливій стилізації та
декоративності відчувається вплив його вчителя – В. Гонторова, – на що, в
свою чергу, вказує певна узагальненість образів, пластичне трактування форми, обмеження
кольорової гами, особливо в графічних аркушах, присвячених українській
тематиці, як „Катерина”, „Слобожанська мелодія” та ін. Згодом художні пошуки
митця отримують більше самостійного значення, особливо в галузі фігурних
композицій.
Доволі узагальненою та символічною виступає його робота „Таємна вечеря”, що
зроблена в техніці гуаші. Для роботи характерна сонячна, яскрава кольорова гама,
яка протипоставляється головному ідейному змісту графічної роботи та залишає
неоднозначне враження. Художник навмисно не акцентує уваги на обличчях
апостолів, деталях костюмів і дозволяє глядачам самим розібратися в персоналіях.
Головні і такі полярні постаті Христа та Юди об’єднанні в єдину субстанцію, і
розділяє їх досить символічна лінія. Художник зводить в одне ціле добро та зло,
дозволяючи глядачам зробити власні висновки. Як в калейдоскопі, змінюються
фігури одна за одною, і лише чорна зловісна рука із келихом видає справжні
наміри і вказує на постать Юди. Доволі алегоричною є і особа Петра, що тримає в
руках птаха-півня як натяк на відречення апостола від Христа.
Ще в студентські роки митець задумав оригінальну графічну серію „Люди та
птахи”. Частково фрагменти цієї композиції були виконані автором як основа
творчого рішення для приватного вітражу. Головна художня та філософська ідея
серії полягає у порівнянні та можливості людської думки злетіти так же високо,
як і птахи, або, навпаки, утримувати всередині свої прагнення та устремління подібно
до того, як пташку тримають в клітці.
Особливої уваги заслуговує портретна спадщина митця. Образи, що створені
художником, просякнуті спокоєм, задушевними настроями, і при цьому їм притаманна
тонка одухотвореність. За мету художник ставить відображення людської думки,
почуттів та в швидкому рисунку намагається відтворити історію кожної окремої
людини. Більшість портретів зроблено олівцем, хоча зустрічається перо та туш. Переважно
це напівфігура в три чверті або фас та руки моделі. Звичний метод малювання – детально
проробляються голова, руки і ледь намічається верхня частина торсу. Ні тло, ні
різні деталі, ні аксесуари не включені до зображення, уся увага зосереджена на
обличчі від якого важко відірватися.
Для графічної серії „Родинних портретів” характерні імпульсивність швидкого
натурного начерку і одночасно точність та повнота, які зливаються в чіткий
художній образ.
Велика тяга до знання, захоплення перед натурою, що відкривається художнику
у всьому багатстві, сплетіння елементів класичного ідеалу, характерного для
доби Відродження, рис символізму та спрямованість до романтичного сюрреалізму –
все це притаманне графічним роботам Паньок пізнього періоду. Показовими є такі
його роботи, як „Діоніс та Аріадна”, „Суд Париса”, „Зіркарик” та ряд інших.
Графіка Іллі Паньок – явище найвищою мірою захоплююче, багатоманітне, воно щедро
дарує глядачеві художню насолоду і водночас пояснює особливості творчої
особистості художника, його стиль, що тісно пов’язаний із проблемами сучасного
мистецтва.
Висновки. Таким чином, підсумовуючи, можна сказати, що відродження
культури в українському суспільстві все ґрунтовніше починає розумітися як
найважливіший здобуток нації, її достоїнство і сутність, бо культура – це те,
що зберігає й утверджує не тільки особистісне, але й національне існування.
Духовне надбання є тим єдиним, неповторним, що залишається після нас, коли все
інше відходить у небуття.
Перспективи подальшого розвитку дослідження полягають у
тому, що висновки і теоретичні положення роботи можуть бути використані для
комплексного розгляду проблем сучасного мистецтва графіки.
