„Українська
Мадонна” – це узагальнений образ жіночої краси, материнства, любові, безмежної
самопожертви, вічної правди і водночас – образ України та її долі. Картина
напряму асоціюється з іконописом, засвоєння якого закріпилося у власній
іконографічній схемі. В українській іконописній спадщині Богородичні ікони
являли не тільки людський образ Матері Ісуса та уособлення Церкви Божої, а й втілювали
поняття про узагальнений естетичний ідеал жінки. Українська Мадонна – це
сучасний погляд митця на жінку-матір, яка привертає увагу глядача зворушливою
чистотою і витонченістю, дивною поетичністю і ліризмом.
За допомогою
композиційних прийомів постать Мадонни мовби виринає із землі і одночасно
легкою ходою йде по ній. Ліва нога виставлена вперед, ще мить – і вона
здійснить свій крок у вічність.
Динамізму
картині надають елементи архітектури та червоний мафорій, що спав з плечей і
закрутився у вибагливу спіраль. За рахунок складних переплетень хвилястого
вигину тканини, тонких кольорових переходів досягається дивовижний ефект
вібрації повітря. У вбранні Мадонни – характерні ознаки українського
національного одягу. На голові – стрічка, яка розчиняється в синяві неба,
підкреслюючи її вибраність.
На відміну від
традиційного положення Христа–Дитини, митець відвертає його від глядача
показуючи лише профіль, а руки піднімає високо вгору, утворюючи символічний
тризуб. Дитина знімає пов’язку з очей матері, тим самим даючи їй можливість
пізнати подальшу долю як свого сина, так і людства в цілому. Ключем до
розкриття авторського задуму стає головний промовистий акцент в картині – очі
Мадонни, у яких є щось невимовно сумне, принадне і величне.
Усі композиційні
елементи картини майстерно поєднані в єдине ціле. Великому трикутнику
відповідають два маленькі всередині, що утворюються головою і руками
Богородиці, та плавними рухами янголів, розміщених унизу картини. Побудована на
складних діагональних ритмах композиційна структура вносить драматичні ноти в
цю сцену. Наближена, з одного боку, до реального життя, з другого – вона не
втрачає свого містичного звучання.
